<< Поняття не маю, яка у вас хвороба >> відповідь лікаря швидкої допомоги розглядає прокуратура

Я не бог, шановні мої читачі, я не можу передбачити що і як, я звичайний медбрат швидкої який день і ніч трудиться лише для того, що допомогти ближньому не пропасти. У мене дійсно дуже важка робота, я мало сплю, я мало їм і все для того, щоб тільки допомогти людям, а на мене в прокуратуру пишуть заяви.

Я дуже люблю свою роботу і дуже боюся її втратити, за час навчання я багато віддав себе, щоб тільки пізнати складну медицину, вона дається не кожному, але якщо ж ти все таки випускаешься - значить ти дійсно домігся цього і медицина чекає тебе і ти повинен віддатися їй як слід.

Цього разу швидку допомогу викликали дві пенсіонерки яким щось о 3 годині ночі, стало не по собі, точніше однієї з них, яка до речі курить незважаючи на те, що їй вже трохи більше сімдесяти років. Ну ладно, як то кажуть - це справа кожного.

<< поняття не маю, яка у вас хвороба >> відповідь лікаря швидкої допомоги розглядає прокуратура

Приїхавши я їли зміг з ними налагодити діалог, так як що одна, що друга дуже погано чують і якось було не дуже з ними шепотітися. Але це не саме таке сумне.

Одна з жінок змогла мені чітко пояснити, що сьогодні весь день провела на грядках і на сонці, мабуть “перегрівся” (за її словами). Все можливо, сказав я і вирішив виміряти їй артеріальний тиск, як не до речі воно виявилося таким, що її можна було в космос відправляти, але вона продовжувала мені доводити, що тиск у неї на даний момент куди гірше і мій тонометр нахабно бреше у неї будинки.

Гаразд, я запропонував проїхати зі мною в лікарні, щоб її подивився лікар, вона відмовилася посилаючись на те, щоб я привів її до нормального стану тут і зараз. Я почав пояснювати, що я толком і не можу зрозуміти, що відбувається з нею, але вона почала загрожувати поліцією, що мовляв якщо я зараз не скажу їй її діагноз, я буду звільнений вже на ранок.

Знаєте, а я злякався, адже найменший її лист до Міністерства охорони здоров’я та я дійсно можу покласти фонедоском на поличку як медальку і піти на біржу праці.

У підсумку я поїхав так і не сказавши, що відбувається з нею, а вона написала заяву в прокуратуру де мною вже займаються і чекають мене дев’ятнадцятого числа у них в кабінеті



ЩЕ ПОЧИТАТИ