'Але їй всього лише здавалося... Самовпевненість і самовпевненість - не найкращі якості людини.'

Пройшов рік стажування…

Саша перший місяць ще якось дзвонив Юлі. Вона раділа кожному його дзвінком, чекала, але поговорити не виходило - міжнародний дзвінок, що не наговоришся.

Потім Саша став все забувати дзвонити, було дуже багато роботи, а коли прийшовши додому згадував, було вже дуже пізно, та й сил не було. А Юля все чекала… майже до ранку, і вранці зіскакувала і перевіряла телефон - чи не дзвонив їй Саша.

Але він не дзвонив. Потихеньку Юля заспокоїлася і перестала чекати. Вона любила його і пам’ятала, але якщо йому там добре з Мариною, нехай так і буде. І вона вирішила на тому все і залишити.

Саша ж просто заглибився в роботу, адже він довго цього чекав, це стажування за кордоном. Робота для нього була дуже важлива. Чоловік таки. Він про себе вирішив, що коли прийде час він обов’язково забере Юльку. На тому заспокоївся і занурився в роботу.

Марина завжди була поруч. Згодом і жити вони стали разом. Спочатку хитрістю Марина переїхала до нього, а потім вони разом зняли квартиру, щоб було дешевше. Сашу все влаштовувало, змінювати він поки нічого не збирався - не до цього.

Та й відстань давало про себе знати. Здавалося, що це відстань дає йому і час і шанс, що Юля нічого про їхні стосунки з Мариною не впізнає. Він просто все відклав на потім.

Марина вже практично заспокоїлася. Тепер залишалося тільки одружитися, але в цьому вона не сумнівалася. Особливо якщо вона завагітніє, то вважай все вирішено. Над цим вона наполегливо намагалася працювати. Але Саша сильно втомлювався і випадки для вагітності надавалися все рідше.

Рік пройшов, контракт і стажування закінчилися. Залишилося влаштуватися вже на постоянку. Для цього потрібно було почекати рішення засідання Директорів.

Тут випала нагода повернутися в Росію, хоч ненадовго. Марина і думати не думала, що Саша збереться раптом на батьківщину. Адже і тут все так добре. та й відносини у них вже були стабільні. Принаймні їй так здавалося.

Але їй всього лише здавалося… Самовпевненість і самовпевненість - не найкращі якості людини.

Саша скориставшись цією паузою, вирішив поїхати додому, провідати рідних і Юлю. Все частіше вона стала снитися йому ночами: здається щось у неї не так. Він повинен був дізнатися як вона там. А раптом щось сталося. Він уже місця собі не знаходив, його сни.. вони з кожним днем ​​все більше його лякали. “Потрібно терміново їхати!” - вирішив він і купив квиток, нічого не кажучи Марині.

- Саша? Ти? - Юля відкрила двері і мало не зомліла від несподіванки.

- Юленька, ну звичайно! Я ж казав, я повернуся за тобою!- Саша обняв її.

- Але ти не дзвонив. Я думала… - невпевнено промовила Юля.

- Мила, зайнятий був дуже! Працював. Я адже це все заради нас з тобою! Юленька! - Він обійняв її ще сильніше ніби боявся, що вона зникне.

- Ти знаєш, я.. я.. - Юля ніяк не могла сказати про свої печалях. Вона була і рада його приїзду і в той же час її гложіт якесь дивне почуття, що він не з нею, що зараз він пропаде як сон.

- Юля, у тебе все добре? Ти стала мені снитися і я злякався, що з тобою щось трапилося!

- Ні, милий, все добре, просто я дуже сумувала за тобою…

- Тепер ми більше ніколи не розлучимося! Вір мені! Ніколи! Бери паспорт. Поїдемо за квитками!

- Куди Саша?

- Як куди? Спочатку в загс, а потім в Лондон вже офіційно як чоловік і дружина! Пішли!

Щастю Юлі не було меж, їй просто навіть не вірилося у все це. Поки вони не купили квитки…

Пам’ятайте: Якщо все закінчилося погано, значить це ще не кінець. ))) Все обов’язково буде добре. тільки вірте!

Підписуйтесь на ресурс.



ЩЕ ПОЧИТАТИ