# 21. Бабуся не захотіла йти на день народження до онука

Так, пора розбавити мої нерухомі проблеми спогадами. Повернемося до того, з чого почали. А саме до відношенню батьків і дітей. У моєму випадку матері і мене.

photo by priscilla du preez on unsplas

Photo by Priscilla Du Preez on Unsplas

Каталізатором глобального скандалу з чоботом стала організація дня народження для мого сина. Ми завжди відзначаємо будинку з родичами з двох причин.

1. Всі ребенкіних друзі роз’їжджаються, бо свято влітку.

2. Мама завжди каже, що “треба з родичами відзначати обов’язково”.

За другим пунктом я завжди зітхала і подумки питала, а кому саме треба то? Мені не треба. Але в цілому розуміла, що це один з небагатьох приводів для мами вийти в світ. Та й мені було по приколу зібрати всю родину разом. З першим пунктом, на жаль, зробити я нічого не можу.

Отже, наближається свято. Оригінальна дата випадає на понеділок, і більшість родичів працюють, я починаю в розумі прикидати, коли можна буде відзначати. У моїй родині чоловік і брат працюють в зміну, тому підлаштуватися під них завжди складно. А дружина Сергія (брата) завжди працює в суботу. Вона вже пропустила багато наших зборищ, тому в цей раз я вирішила відзначати в неділю.

Напередодні самого дня народження мені дзвонить мама, і у нас відбувається такий діалог:

- Привіт. Ну чого, ви коли будете день народження онука то відзначати? Завтра?

- Нє, мам. Завтра ж понеділок. - і тут мене чорт смикнув сказати, що сестра чоловіка і її чоловік в понеділок працюють. - Марина і Єгор на роботі ж, та й Діма в ніч завтра.

Про чоловіка чиста правда, до речі, він реально працював в ніч в той день.

Відразу вздооооох, і мені здається я прям почула, як її губи натягнулися:

- Ммммм… А я думала, що ви будете відзначати в ЧЕТВЕР, адже у Сергія і Даші вихідний. Ну раз ви під Марину з Єгором підлаштувалися…

Про Діму вона звичайно ж не почула.

- Мам, ну все одно, Діма то в ніч. Він же батько все-таки.

Мама промовчала, і наш діалог закінчився.

У вівторок знову дзвінок.

- Ань, я тут за календарем подивилася, а Сережа то в неділю працює, давай ти на суботу Перенесеш свято.

- Мам, а я вже всіх інших запросила в неділю… Та й Даша прийде, ти ж завжди переживала, що вона не може прийти…

- Ну все ясно, ти спеціально під Діми рідню тільки підлаштовуватися! Це він тобою командує, а ти ведеш!! У них все працюють, а у нас що, ніхто не працює что-ли?? Все ясно з тобою.

Вона мені тоді багато чого ще говорила, я вже не пам’ятаю точно. Пам’ятаю тільки, що намагалася знову виправдатися, що саме МЕНІ зручно в неділю, але мене мама не чула. Вона наполегливо гнула лінію, що я підбудовуюся тільки під свекруха. Те що я в першу чергу підлаштувалася під дружину її сина, мама не чула. В той день мамуля підірвала мені мозок по повній програмі.

В середу вдень я замовила доставку страв і торт на неділю. А в четвер чоловік подзвонив мені з роботи з “шикарним” звісткою.

- Ань, мене в неділю в день поставили.

- ????

- Так, людей немає, помінятися ні з ким. Тому вибирай - або ми переносимо свято на суботу, або відзначите без мене тоді.

Я в шоці. Я вже всіх запросила на неділю, доставку замовила на неділю. Міняти все буде вкрай складно. У родичів можуть бути свої плани на суботу, а в кафе і у кондитера багато замовлень. Варіант відзначати без чоловіка, я навіть не розглядала, тому що дитина дуже сильно прив’язаний до батька. Якщо його не буде на святі, син дуже сильно засмутиться.

Мій мозок за той тиждень вибухнув другий раз. Стільки потрібно всього встигнути поміняти! “Зате мама буде задоволена. Відзначимо в суботу, як вона і хотіла”, - подумала я.

Ха. Ха-ха. Ха-ха-ха…

Я відразу ж написала в нашу сімейну групу в вотсапе, мовляв, сім’я, так ось і так, свято переноситься на суботу. Даша мені відразу ж написала, що нічого страшного, в суботу так в суботу, головне щоб нам зручно було. Брат промовчав, він рідко брав участь в наших дискусіях. Зате мама відразу ж передзвонила.

- Ань, ну чого там у вас знову? Навіщо свято то переносити? Відзначай вже як запланувала в неділю.

- Ну мам, Діму поставили в зміну в його вихідний, як ми без тата наголошувати на тому будемо? Дитина засмутиться.

- Ну і що? Нічого страшного. Подумаєш його не буде. Мене теж якось не було.

Я просто випала. Діма - батько, мама - просто бабуся. Подумаєш батька не буде, зате бабуся буде.

- Мам, ну чого ти таке кажеш? Тим більше ти сама мені пару днів назад мозок виносила, що потрібно відзначати в суботу. Ну ось, ми відзначаємо в суботу, як ти і хотіла.

- Ні, я не хочу з Сергієм йти, мені комфортніше з Дашею!

Я випала вдруге. Якщо мамі комфортніше йти з Дашею, то навіщо мені треба було виносити мозок перший раз? Та й взагалі, яка різниця, хто йде з них? Вона то йде онука з днем ​​народження вітати.

- Що ти все під Діму підлаштовуватися?? Що він все тобою командує?? У тебе що, своєї думки немає чи що?? Вічно ти під його рідню підлаштовуватися, а на свою сім’ю тобі пофіг! Ти не ображайся, але я не прийду. Повинна ж я трішечки теж показати свою позицію.

Тут у мене мозок вибухнув в третій раз. Я маму вислухала і сказала їй робити те, що вона вважає за потрібне. Чи не хоче приходити, значить нехай не приходить.

У підсумку я змогла поміняти доставку і запрошення на суботу, хоч це було і не просто. Даша, бачачи, в якому становищі я опинилася, всіма правдами і неправдами змогла відпроситися у начальства і прийти зі своїми дітьми на свято до мого сина. А Сергійка до речі теж викликали на роботу в суботу. Тому він в будь-якому випадку не зміг би прийти.

Але мама все-таки прийшла. Тому що Даша змогла. При цьому вона ще й висловила їй, що навіщо вона відпросилася, не треба було. Нехай Аня з родичами чоловіка зазначає.

Я дуже довго не могла зрозуміти, як на це реагувати. Та й зараз не знаю. Мама зовсім не чує, що я їй кажу. Що спочатку підбудовувалася під її невістку. А потім під батька моєї дитини. У неї тільки одна відповідь - я поважаю тільки родичів мого чоловіка. Діма тиран, деспот і мною командує.

Ця ситуація змінила все. У мене як ніби розкрилися очі. Саме в цей момент я зрозуміла, що більше не хочу жити за вказівкою своєї матері. А ще у мене виникло питання. Це так мами поводяться? Так підтримують своїх дітей? Вона кинула мене в той момент, коли все валилося. Я взагалі не знала, чи вийде свято. І коли мені потрібна була її підтримка, вона відмовилася приходити. Тому що все вийшло не так, як вона хотіла.

Як ви вважаєте - мені не здалося, що мама реально підім’яла мене під себе і вже дуже сильно перегнула палицю? Або все таки в її проханнях немає нічого такого?

Щоб дізнатися чи впораюся я з усіма складнощами або потоне ще глибше
Ставте Лайк і підписуйтесь на ресурс Несподівана домогосподарка !


ЩЕ ПОЧИТАТИ